вдоль зерна

• вдоль волокон

• вдоль зерна

1) Общая лексика: вдоль волокна (по волокну), по направлению волокна (бумаги и т. п.)

2) Металлургия: вдоль зерна, вдоль волокон (проката)

2) пасть, погибать;

3) перен. свалиться разг.; внезапно явиться;

4) получиться при обмолоте ( о количестве зерна);

5) полечь (о травах, хлебе);

6) впадать;

7) линять, падать; лезть, вылезать;

8) лупиться, сдираться;

9) истопиться, догореть; сгореть;

10) портиться, испортиться;

11) пасть, сдаться;

12) падать, приходиться на что-л;

13) падать, ложиться на кого-что-л;

14) перен. потерять;

1. 1) зерно

2) хлебные злаки

3) крупа

2. pl барда

3. 1) крупинка; песчинка; зёрнышко

2) мельчайшая частица, крупица

4. гран (мера веса, = 0,065 ѓ)

5. энт. грена, яйца шелкопряда

6. 1) строение, структура (дерева и т. п.)

2) склонность; склад характера

7. жила, волокно (дерева и т. п.); фибра

8. степень зернистости (шлифовального круга и т. п.)

9. текст. узелок в ткани

10. геол. направление трещин или жилы

11. кож. лицо, мерея кожи; зерно

12. уст., поэт. краска; кошениль

1. раздроблять, измельчать

2. 1) придавать зернистость; кристаллизовать

2) кристаллизоваться

3. раскрашивать под древесину или под мрамор

4. кож.

1) очищать от шерсти

2) зернить

5. уст. красить

Связующее вещество.

1) В шлифовальных кругах и других абразивных изделиях - материал, который связывает абразивные или шлифовальные зерна.

2) В сварке, пайке твердым припоем - соединение частей вместе. Там, где используется присадочный металл, это соединение сплавляемого металла и подвергшегося тепловому воздействию основного металла.

3) В клеевом или порошковом соединении - линия, вдоль которой прилегающие поверхности соединены вместе.

4) В тепловом распылении - соединение между внесенным материалом и подложкой или прочность данного соединения.

Декогезивный разрыв.

Выделение сульфидов по границам зерна Промежуточное состояние перегрева металла, в котором сульфидные включения перераспределены вдоль границ зерен аустенита в соответствии с частичным растворением при перегреве и выпадении по границам при охлаждении.

Внутризеренное растрескивание.

* * *

и Итти

1) іти (н. вр. іду, ідеш, прош. вр. ішов, ішла, а после гласной йти, йду, йдеш, йшов, йшла…). [Ішов кобзар до Київа та сів спочивати (Шевч.). Не йди туди. Куди ти йдеш не спитавшись? (Шевч.)]. -ти в гости - іти в гостину. -ти пешком - іти пішки, піхотою. Кто идёт? - хто йде? Вот он идёт - ось він іде. -ти шагом - ходою йти, (о лошади ещё) ступакувати. Иди, идите отсюда, от нас - іди, ідіть (редко ідіте) звідси, від нас. [А ви, мої святі люди, ви на землю йдіте (Рудан.)]. Иди! идите! (сюда, к нам) - ходи, ходіть! іди, ідіть! (сюди, до нас). [А ходи-но сюди, хлопче! Ходи до покою, відпочинь зо мною (Руданськ.). Ходіть живо понад став (Руданськ.)]. Идём, -те! - ходім(о)! [Ходім разом!]. -ти куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) - простувати (редко простати), прямувати, братися куди, до чого (певним шляхом, до певної мети). [Пливе військо, простуючи униз до порогів (Морд.). Простали ми в Україну вольними ногами (Шевч.). Коли прямує він до сієї мети без думки про особисту користь… (Грінч.). Що мені робити? чи додому, чи до тестя братись (Г. Барв.)]. Он смело идёт к своей цели - він сміло йде (прямує, простує) до своєї мети. -ти прямо, напрямик к чему, куда - простувати (редко простати), прямувати, прямцювати, іти просто, навпростець, (диал.) опрошкувати до чого, куди. [Хто простує (опрошкує), той дома не ночує (Номис). Не прямує, а біжить яром, геть-геть обминаючи панську садибу (М. Вовч.). І не куди іде він, а до них у ворота прямцює (Свидн.). Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою (Шевч.)]. -ти первым, впереди - перед вести, передувати в чому. [Герш вів перед у тім скаженім танці і весь увійшов у спекуляційну гарячку (Франко). У торгу передували в Київі Ормени (Куліш)]. -ти на встречу - назустріч кому, устріч, устріть, навстріч кому іти, братися. [Раденька вже, як хто навстріч мені береться (М. Вовч.)]. Идти за кем, чем - іти по кого, по що. Я иду за лекарством - я йду по ліки. -ти за кем, вслед за кем - іти за ким, слідком (слідком в тропи) за ким іти, (слідком) слідувати, слідкувати за ким, (редко) слідити за ким. [Іди слідом за мною (Єв.). Так і біга, так і слідує за ним (Зміїв)]. -ти (по чьим следам) (переносно) - іти чиїми слідами, топтати стежку чию. [Доведеться їй топтати материну стежку (Коцюб.)]. -ти до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) - як далеко сягати. [Дальш сього ідеалу не сягонуло ні козацтво, ні гайдамацтво, бо й нікуди було сягати (Куліш)]. -ти рука об руку с чем - іти у парі з чим. [У парі з цією, філософією іде у Кобилянської і невиразність її художніх засобів (Єфр.)]. -ти по круговой линии - колувати. [Горою сонечко колує (Основа, 1862)]. -ти сплошной массой, непрерывным потоком - лавою (стіною) іти (сунути), ринути. [І куди їм скаже йти, усі стіною так і йдуть (Квітка). Ніколи так вода під міст не рине, як містом скрізь веселі ринуть люди (Куліш)]. -ти куда глаза глядят, куда приведёт дорога - іти світ за очі, іти просто за дорогою (Франко), іти куди очі дивляться, куди ведуть очі. Она идёт замуж - вона йде заміж, вона віддається за кого. -ти в бой - іти в бій, до бою, до побою іти (ставати). [Дали коня, дали зброю, ставай, синку, до побою (Гол.)]. Войско идёт в поход - військо йде (рушає) в похід. -ти в военную службу - іти, вступати до війська. -ти врозь, в разрез с чем - різнити з чим. [Різнив-би я з своїми поглядами, зробившися прокурором (Грінч.)]. Он на всё идёт - він на все йде, поступає. Эта дорога идёт в город - ця дорога веде (прямує) до міста. -ти в руку кому - іти в руку, ітися на руку, вестися кому; срвн. Везти 2. -ти во вред кому - на шкоду кому йти. -ти в прок - см. Прок 1. Богатство не идёт ему в прок - багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку). Голова идёт кругом - голова обертом іде, у голові морочиться. Идут ли ваши часы? - чи йде ваш годинник? Гвоздь не идёт в стену - гвіздок не йде, не лізе в стіну. Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах - корабель ішов (плив) під усіма вітрилами. Чай идёт к нам из Китая - чай іде до нас з Китаю. От нас идёт: сало, кожи, пенька, а к нам идут: кисея, ленты, полотна - від нас ідуть: сало, шкури, коноплі, а до нас ідуть: серпанок, стрічки, полотна. Товар этот не идёт с рук - крам цей не йде, погано збувається. Дождь, снег идёт - дощ, сніг іде, падає. Лёд идёт по реке - крига йде на річці. У него кровь идёт из носу - у його (и йому) кров іде з носа. Деревцо идёт хорошо - деревце росте добре. -ти на прибыль - прибувати, (о луне) підповнюватися. [Місяць уже підповнюється (Звин.)]. Вода идёт на прибыль - вода прибуває. Жалованье идёт ему с первого мая - платня йде йому з першого травня. Сон не идёт, не шёл к нему - сон не бере, не брав його. Идёт слух, молва о ком - чутка йде (ходить), поговір, поголоска йде про кого, (громкая молва) гуде слава про кого. -ти к делу - стосуватися (припадати) до речи. К тому дело идёт - на те воно йдеться, до того воно йдеться. Идёт к добру - на добро йдеться. К чему идёт (клонится) дело - до чого (воно) йдеться, до чого це йдеться (приходиться), на що воно забирається, на що заноситься. [Отець Харитін догадався, до чого воно йдеться (Н.-Лев.). Бачивши тоді королі польські, на що воно вже по козацьких землях забирається, козаків до себе ласкою прихиляли (Куліш). Він знав, до чого се приходиться, здригнув увесь (Квітка). Час був непевний, заносилося на велику війну, як на бурю (Маковей)]. Идёт - (ладно) гаразд, добре; (для выражения согласия) згода. Каково здоровье? - Идёт! - як здоров'я? - Гаразд, добре! Держу сто рублей, идёт? - Идёт! - закладаюся на сто карбованців, згода? - Згода! Один раз куда ни шло - один раз іще якось можна; раз мати породила! Куда ни шло - та нехай вже. -ти (брать начало) от кого, от чего - іти, заходити від кого, від чого. [То сам початок читальні заходить ще від старого діда Митра і від баби Митрихи і дяка Базя (Стефаник)]. -ти по правде, -ти против совести - чинити по правді, проти совісти (сумління). -ти с козыря - ходити, іти з козиря (гал. з атута), козиряти. Наше дело идёт на лад - справа наша йде в лад, іде (кладеться) на добре. -ти войной на кого - іти війною на кого, іти воювати кого.

2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти, посуватися, поступати, (безлично) поступатися. [Поступніш на товстому вишивати: нитки товсті, то поступається скоріш (Конгр.). Часто бігала дивитися, як посувалась робота (Коцюб.)];

3) (вестись, происходить) іти, вестися, провадитися, точитися; (о богослуж.: совершаться) правитися. [Чи все за сі два дні велось вам до вподоби? (Самійл.). На протязі всього 1919 року все точилася кривава боротьба (Азб. Ком.). Сим робом усе життя народнього духа провадиться (Куліш)]. В церкви идёт молебен, богослужение - у церкві правиться молебень, служба Божа. Идут торги на поставку муки - ідуть, провадяться, відбуваються торги на постачання борошна. У нас идут разные постройки - у нас іде різне будування. Разговор, речь идёт, шёл о чем-л. - розмова йде, йшла, розмова, річ ведеться, велася, мова мовиться, мовилася про (за) що, ідеться, ішлося про що. [Товаришка взяла шиття, я книжку, розмова наша більше не велася (Л. Укр.). Мова мовиться, а хліб їсться (Приказка)]. Речь идёт о том, что… - ідеться (іде) про те, що… [Якби йшлося тільки про те, що він розгніває і хана і російський уряд, Газіс не вагався-б (Леонт.). Тут не про голу естетику йде, тут справа глибша (Крим.)];

4) (продолжаться, тянуться) іти, тягтися. [Бенькет все йшов та йшов (Стор.)]. От горы идёт лес, а далее идут пески - від гори іде (тягнеться) ліс, а далі йдуть (тягнуться) піски. Липовая аллея идёт вдоль канала - липова алея іде (тягнеться) вздовж (уподовж) каналу;

5) (расходоваться, употребляться) іти. [На що-ж я з скрині дістаю та вишиваю! Скільки ниток марно йде (М. Вовч.). Галун іде на краски (Сл. Ум.)]. Половина моего дохода идёт на воспитание детей - половина мого прибутку йде на виховання дітей. На фунт пороху идёт шесть фунтов дроби - на фунт пороху іде шість фунтів дробу (шроту);

6) (проходить) іти, минати, пливти, спливати; срвн. Проходить 10, Протекать 4. [Все йде, все минає - і краю немає (Шевч.)]. Шли годы - минали роки. Время идёт быстро, незаметно - час минає (пливе, спливає) хутко, непомітно. Год шёл за годом - рік минав (спливав) по рокові. Ей шёл уже шестнадцатый год - вона вже у шістнадцятий рік вступала (М. Вовч.), їй вже шістнадцятий рік поступав;

7) (быть к лицу) личити, лицювати, бути до лиця кому, (приходиться) упадати, подобати кому, (подходить) приставати до кого, до чого, пасувати, (к)шталтити до чого. [А вбрання студентське так личить йому до стану стрункого (Тесл.). Тобі тото не лицює (Желех.). Те не зовсім до лиця їй, бо вона носить в собі тугу (Єфр.). Постановили, що нікому так не впадає (бути пасічником), як йому (Гліб.). Так подоба, як сліпому дзеркало (Номис). Ні до кого не пристає так ота приповість, як до подолян (Свидн.). Пучок білих троянд чудово приставав до її чорних брів (Н.-Лев.). Ці чоботи до твоїх штанів не пасують (Чигирин.). До ції свити ця підшивка не шталтить (Звяг.)]. Идёт, как корове седло - пристало, як свині наритники. Эта причёска очень идёт ей - ця зачіска їй дуже личить, дуже до лиця. Синий цвет идёт к жёлтому - синій колір пасує до жовтого. Не идёт тебе так говорить - не личить тобі так казати.

* * *

1) іти́ (іду́, іде́ш); ( двигаться по воде) пливти́, плисти́ и пли́сти (пливу́, пливе́ш), пли́нути; ( держать путь) верста́ти доро́гу (шлях); ( медленно шагать) ди́бати; ( с трудом) бра́тися (беру́ся, бере́шся)

2) ( о течении времени) іти́, йти, мина́ти

3) (кому-чему, к кому-чему - соответствовать, быть подходящим) пасува́ти (до кого-чого, кому-чому); ( годиться) ли́чити (кому-чому, до чого); ( быть к лицу) бу́ти до лиця́, пристава́ти, -стає́ (кому)

4) (получаться, подвигаться, спориться) іти́, посува́тися

I -ам возвр.

1. быть (оказаться) засыпанным (слоем чего-л. сыпучего, в чём-л. сыпучем, рыхлом), покрытым чем-л. Рок дене уралташ быть засыпанным землей.

□ Олым каван-влак лум йымалан уралтыныт. «Мар. ком.». Скирды соломы были засыпаны снегом.

2. быть, оказаться зарытым, закопанным во что-л., обваленным чем-л. Мландыш уралташ быть зарытым в землю.

□ Окнаш шумеш Начукын пӧртшӧ уралтын, чуч гына коеш. В. Дмитриев. Дом Начук оказался зарытым до окон, еле виднеется. Лавыран Чарла асфальт йымак уралтын. А. Бик. Грязный Царев град покрыт асфальтом.

3. обваливаться, обвалиться; осыпаться, осыпаться. Пырдыж гыч рок уралтын йога. Е. Янгильдин. Со стены, обваливаясь, сыплется земля. – Эх, Пикша вӱд, могай изи улат, а серет тура. Кызыт эше келгынрак чучат, пуйто шошым эше чот уралтынат. В. Иванов. – Эх, речка Пикша, какая ты маленькая, а берег крутой. Сейчас ты кажешься ещё глубже, будто весной обвалилась ещё больше. Ср. сӱмырлаш, сирлаш, сирлалташ.

4. прорываться, прорваться; оказаться пробитым, сломанным под напором чего-л. Плотина уралтын. Прорвалась плотина. Тиде годымак «Пӱ я уралтын!» манын кычкырыме шокта. И. Васильев. В это же время слышится крик: «Запруда прорвалась!»

5. перен. быть (оказаться) похороненным, погребённым. Сеҥаш але кечан Крымын ошмашыже курымешлан уралташ. «Ончыко». Победить или навечно быть погребённым в песках солнечного Крыма. Ала тушакак курымешлан мый кодам, ала тыйым уждеак еҥкид дене уралтам. Н. Мухин. Может быть, навсегда я останусь там, может быть, так и не увидев тебя, буду похоронен чужой рукой.

// Уралт возаш зарыться (в вырытом углублении или в чём-л. сыпучем). Ме рокыш сайракын уралт вочна. К. Васин. Мы получше зарылись в землю. Уралт толаш оказываться засыпанным, заполненным; засыпаться. Тыште имне йол ошмаш келгын вола, тарантас орава почешак кышажат уралт толеш. М. Иванов. Здесь ноги лошади проваливаются глубоко в песок, и след от колёс тарантаса тут же (букв. сразу после колёс) засыпается. Уралт шинчаш

1. зарыться (в чём-л. сыпучем, рыхлом). Кеч-могай чатлама й ӱшт ӧ годымат, лумеш уралт шинчын, вуйыштым шулдыр дене леведын, --- мален колтат. В. Иванов. Они, зарывшись в снег, накрыв голову крыльями, засыпают в любую стужу. 2) оказаться засыпанным, заваленным чем-л. Шем рок кавапомышыш шыжалте. Кӱнчымӧ рож писын уралт шинче. К. Васин. Чёрная земля взлетела (букв. брызнула) в небо. Вырытый проход тут же оказался засыпанным.

II -ем однокр.

1. посыпать, насыпать, засыпать (некоторое количество чего-л.), покрывая сверху. Йолташем мландым кӧргынчале, тушан мӱкшын капшым, вуйжо ден шулдырлажым поген пыштыш, вара рокым уралтыш. М.-Азмекей. Мой друг копнул землю, положил туда тело, голову и крылья пчелы, затем засыпал землёй.

2. навалить (что-л. сыпучее, рыхлое в кучу). (Вате, ӱдыр-шамыч) лум пырдыжлан кутынек ала-мыняр ряд лумым уралтен-уралтен, олым кылтам шогалтыл кодат. Д. Орай. Женщины, девушки, навалив в несколько рядов снег вдоль снежной стены, приставляют к ним снопы соломы.

// Уралтен кодаш засыпать; заполнить или покрыть чем-л. сыпучим. Нунышт кум-ныл пырчым пыштат да йол дене уралтен кодат. Н. Лекайн. А они кладут два-три зерна и засыпают ногами. Уралтен шындаш посадить (и засыпать землей). Йӧсӧ огыл, олмапум кондалын, Сад-пакчашке уралтен шындаш. Г. Сабанцев. Не трудно принести и посадить яблоню в саду.